Українське волонтерство - явище унікальне


Волонтерство закладено в генетичному коді українців. Багата традиціями культура нашого народу завжди давала настанови щодо способу життя в українському суспільстві, звичаї ставали законами, якими люди керувались щодня. Одним з них було побратимство — духовне споріднення та взаємодопомога, що забезпечувало допомогу у скрутну годину.

Довідково. Свято було засновано ще у 1985 році за ініціативою Генеральної Асамблеї ООН. В сучасній Україні волонтерський рух розпочався в 90-х роках, а офіційно його визнали 10 грудня 2003 року постановою Кабінету Міністрів.

Вважається, що волонтерський рух бере початок у 20-х роках XX століття. Після Першої світової війни, у 1920 році у Франції, під Страсбургом, був реалізований перший волонтерський проєкт за участю німецької та французької молоді, в рамках якого волонтери відновлювали зруйновані війною ферми в місцях найбільш запеклих боїв між німецькими та французькими військами. Пізніше цю естафету підхопила Індія і рух поширився світом. У 1987 році у світі налічувалося 80 мільйонів волонтерів, на початок ХХІ століття — понад 100 мільйонів.

Волонтерство — це феномен українського суспільства, яке зберігає суверенітет, державність і Незалежність України.

Українцям здавна притаманні традиції взаємодопомоги, але роком народження українського волонтерства можна вважати 2014-й. Саме Революція Гідності дала поштовх розвитку волонтерства в нашій країні, яке з поодиноких спорадичних випадків виросло в потужний громадський рух.

Саме волонтери у лютому 2022-го стали надійним тилом і опорою для ЗСУ!
Саме волонтери добровольцями йшли на фронт, волонтери збирали по Світу гроші й везли на передову все, що лише могли, починаючи зі шкарпеток і закінчуючи тепловізорами, "старлінками", генераторами й необхідними взимку на фронті буржуйками.
Саме волонтери приймали вимушених переселенців, здавали кров пораненим, знаходили потрібні ліки, плели маскувальні сітки й готували борщові набори, тощо.

Для України День волонтера — тепер особливе свято. Саме завдяки вашій шляхетній жертовності, активній громадянській позиції та відданості справі, захисники України боронять Незалежність України! І Україна переможе!

https://leopolis.news/

 https://www.ukrinform.ua/

Комментарии

Отправить комментарий

Популярные сообщения из этого блога

Зачаровані краєвиди О. Безвербного

Изображение
   У листопаді   бібліотека перетворилась на картинну галерею. Усі бажаючі насолоджувались майстерністю самодіяльного   Білоцерківського художника, майстра традиційного народного мистецтва, лауреата міської літературно-мистецької премії ім.. Нечуя-Левицького Олега Кіндратовича Безвербного. Народився художник 22 червня 1941 року в місті Краматорськ Донецької області. Переїхавши з родиною в 1950 році до Білої Церкви, Олег починає відвідувати художню студію. У 1955 році вступив до Чугуєво-Бабчанського лісового технікуму, а після його закінчення працював у Третій Київській лісопідрядній експедиції м. Ірпіня лісопідрядником, техніком лісового господарства. З 1963 року, повернувшись до Білої Церкви, спочатку працює лісозаготовці, потім – учнем слюсара на заводі, маляром на аеродромі, фахівцем та інженером у парку «Олександрія». Лише в 1973 році вперше займає посаду художника-оформлювача та працює ним до виходу на пенсію. Писати пейзажі Олег Кіндратович почав літньою людиною, а д
Далее...

Тобі, Біла Церкво, заквітчане місто, я серце своє віддаю.

Изображение
    Наше славне місто у вересні відсвяткувало 986 -у річницю з дня заснування. До відзначення цієї дати долучився і ДПТНЗ «Білоцерківський професійний ліцей» За ініціативи бібліотеки ліцею, відбулася година літературного краєзнавства «Тобі, Біла Церкво, заквітчане місто, я серце своє віддаю», головною дійовою особою якої став Анатолій Іванович Кульчицький - Заслужений працівник культури України, лауреат численних мистецьких премій міжнародного та регіонального рівнів, почесний громадянин міста Біла Церква та міста Вижгород, поет-пісняр. У вступному слові бібліотекар Наталія Савич наголосила, що Біла Церква багата творчими особистостями. Але особливе місце серед них посідає   А. І. Кульчицький. У доробку майстра понад 60 пісень, видані 20 книг пісень, поезій та прози.   В одному з інтерв`ю, Анатолій Іванович розповів: «Мені, як і багатьом, хто вважає себе сином України, оспівування держави у своїй творчості є близьким. Зважаючи на те, що я лірик, Батьківщині я присв
Далее...

Мій час - моя вода

Изображение
5-ого березня, в рамках  тижня літератури, у ДПТНЗ «Білоцерківський професійний ліцей» відбулася зустріч з поетесою, членом національної спілки письменників  України, лауреатом обласної літературної премії ім. Григорія Косинки та міської літературно-мистецької премії Ім. Нечуя – Левицького, редактором Білоцерківського книжкового видавництва «Буква» Галиною Семенівною Гай. Галину Семенівну учням ліцею представила завідувачка бібліотеки Наталія Савич. Вона розповіла, що   Галина Гай - автор збірок, поем і віршів: «Під корою вдаваного спокою», «Ера тонких енергій», «Доторк», «Не обминеш своїх доріг», «І вічність яблуком впаде» та   художньо-документальної повісті «Мій час, моя вода». Галина Семенівна дуже тонко реагую на події сьогодення. Саме тому про творчість авторки А. Гай сказав: «ЇЇ поезія – це стан душі, це неспокій, безсоння і свято Духу над банальною прозою бутття». А ще Галина Семенівна – лубляча дружина та турботлива мати, і у її родині всі творчі особистостост: чоло
Далее...