Бібліотека Білоцерківського професійного ліцею

Ця історія досі викликає неоднозначні оцінки. І це відбувається як з боку суспільно - політичної свідомості обох держав, учасниць згаданої події, так і з боку суто історичного підходу вельми шанованих дослідників.   29 січня 1918 року. Збройне зіткнення на залізничній станції біля села Крути, яка розташовувалася на 130-му кілометрі в північно-східному напрямку від Києва, Україна. Учасники події: невеликий загін з боку юної Української Народної Республіки (близько 600 чоловік) і "знаменита" Червона армія Радянської Росії, яка значно перевищує своїх вимушених супротивників числом, бойовим потенціалом та досвідом.  Результат бою не важко передбачити. У запалі громадянського протистояння, трансформації суспільного і політичного світогляду, в пікових точках переломних моментів, що стали низкою таких подій, які змусили нашу історію зазнати найглибших змін, цей бій ніяк не міг залишитися в забутті.  Причини, з яких це сталося, для деяких очевидні, для деяких так і залишаться незрозу

Композитор Леонтович удосконалював «Щедрика» майже 20 років. У радянський час влада, замість оцінити геній композитора,  знищила його, як і інших українських митців. Втім, шедевральна колядка стала відомою у світі, на жаль, нині мало хто в зарубіжжі говорить про її українське коріння .  «Щедрик» Миколи Леонтовича прозвучав на Різдво у грудні 1916 року. Її виконав хор Київського університету, де працював Микола Леонтович. І це була не перша версія обробленої композитором ще дохристиянської пісні, яку виконували навесні – у березні   («Щедрик, щедрик, щедрівочка – прилетіла ластівочка…), коли, згідно з давнім календарем, наставав Новий рік. Так ось,   Микола Леонтович ще до першого виконання аранжував твір понад 10 років. Перша редакція «Щедрика» з’явилася 1910 року. А потім були й інші редакції, які, вочевидь, не задовольняли композитора. І навіть коли Кошиць попросив Леонтовича надати колядку для виконання під час європейського турне з метою презентації за кордоном України як незалежн