Бібліотека Білоцерківського професійного ліцею

Події цього дня стали однією з наймасштабніших трагедій для людства. Вибух, який зруйнував життя тисячам людей і утворив багатокілометрову зону відчуження, назавжди закарбувався в пам’яті не одного народу. 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС пролунало два вибухи. Спалахнув реактор, в якому у той час знаходилося близько 200 т урану. Крізь зруйновану обшивку радіоактивні речовини вирвалися назовні, отруюючи усе живе навколо в радіусі багатьох кілометрів. До ліквідації наслідків катастрофи було залучено загалом близько 240 тисяч рятувальників. Перші пожежники, які прибули гасити полум’я, не мали спеціальних засобів захисту, тому отримали високі, навіть смертельні, дози радіації.  Але саме завдяки вогнеборцям, які жертвували своїми життями, вдалося запобігти водневому вибуху, що міг відбутися, якби реактор продовжував палати. Згодом підрахували, що загальна радіація ізотопів, викинута тоді в повітря, була в 30 разів більшою, ніж під час вибуху атомної бомби в Хіросімі, і першим

15 квітня 2021 року виповнилося б 70 років Миколі Осиці, письменнику, журналісту, лауреату Білоцерківської міської літературно-мистецької премії імені І.С. Нечуя-Левицького. Народився Микола Іванович в селі Павлівка Васильківського району Дніпропетровської області. З 1969 року постійно мешкав у Білій Церкві. Та хоч працював і робітником,   і співробітником органів внутрішніх справ та завжди співпрацював із засобами масової інформації. Зокрема, на різних посадах у газетах «Замкова гора», «Громадська думка», «Юр’ївська земля», «Міська газета». Його нариси та оповідання полюбилися   не тільки читачам Білої Церкви, Білоцерківщини, Київщини, бо друкувалися у виданнях України та за її межами. Микола Осика - автор книжок «Де пахне м’ята, квітнуть чорнобривці», «Барви», «Мініатюри», «Життя краплини». Книгу прози «Життя краплини» упорядкували дружина письменника Любов Іванівна Осика, журналісти Віра Олександрівна Строкач і Валентина Іванівна Храбуст та видали   у видавництві О. Пшонкі

День сміху – 1 квітня – свято унікальне. Існує декілька версій виникнення цього свята. Вже близько двох тисяч років назад в древньому Римі святкували День Дурнів, що мав схожість з нинішнім днем Сміху. Цього дня всі римляни влаштовували всілякі розіграші. Правда день цей відмічали в середині лютого. У древній Індії 31 березня відмічали День жартів. Зате древні ірландці влаштовували розіграші і жартували саме 1 квітня. За однією з версій деякі народи відзначали 1 квітня як день весняного рівнодення, що символізувало початок Нового року. І цього дня було прийнято влаштовувати веселі витівки. У Шотландії 1 квітня називають днем Зозулі і відзначають дві доби. Обдуреного першого квітня називають «роззявою». Другий день називається день Хвоста. 20 березня 2003 року почалася операція американських військ в Іраку. 1 квітня Посол Іраку в Росії Аббас Халаф Кунфуд скликав прес-конференцію і зачитав журналістам нібито тільки що отриману новину від Рейтерс: «Американці помилково уразили брита