КАТЕРИНА БІЛОКУР (1900–1961)

7 грудня українська спільнота відзначає 120-річчя від дня народження самобутньої української народної художниці Катерини Білокур. 

Представниця народного декоративного живопису поряд з Марією Приймаченко, Ганною Собачко, Тетяною Патою; найбільше малювала квіти – олійними фарбами.

Катерина Василівна привернула загальну увагу до своїх полотен, вразивши найвибагливіших знавців та поціновувачів яскравою самобутністю, поетичною силою своїх творів. Вони мовби розповідала світові, який талановитий її народ, як глибоко розвинуте в ньому естетичне почуття, яка сприйнятлива душа до всього прекрасного в житті.

Три картини Білокур – “Цар-Колос”, “Берізка”, “Колгоспне поле” — на експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці в Парижі у 1954-у році побачив Пабло Пікассо. Він сказав: “Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!”

Рідкісним був хист цієї жінки, володіла вона винятковим чуттям. Вона помічає незвичну форму листка орхідеї, за тридцять кілометрів пішки йде аж під Пирятин, щоб побачити десь там, у лусі, цвіт конвалії. У вільному леті уяви художниця бачила свій, особливий світ, її квіти реальні і водночас вони вихоплені з якихось видив фантазії, з казки, наче вони з тих квітів, що їх дівчата мріють знайти в ніч на Івана Купала…

“Ой як радісно, як є можливість кожного дня працювати: не почувається ні старість, ні самотність, бо з-під вашого пензля кожного дня на полотні виростає щось нове, прекрасне і чудове” – писала Катерина Білокур.

Пензлі для роботи вона вживала лише власного виробництва, виготовляючи їх з тхорячих волосинок, бляхи з під консервної банки та вишневої гілочки. Вони мали по кілька волосків, нагадували голку, проте лише такими пензлями мисткиня могла тонко й майстерно опрацьовуваити кожну деталь свого твору. Процес роботи над кожною картиною тривав довго, а над окремими творами вона працювалда по кілька років. До своїх картин ставилася з великою відповідальністю та вимогливістю.

Її життєпис – то як роман, сповнений драматизму, де було й нерозділене кохання і чиєсь нерозуміння, де були й конфлікти з близькими людьми, і причиною всьому була та ж таки одержимість, нездоланна відданість мистецькому покликанню.

У Києві є вулиця Катерини Білокур, а в Музеї українського народного декоративного мистецтва можна оглянути добірку її робіт.

Книги про Катерину Білокур:

• Катерина Білокур. Альбом. Київ, Держвидав, 1959.
• Катерина Білокур: Виставка живопису. Київ, Реклама, 1966.
• Катерина Білокур. Альбом. Вступне слово Олеся Гончара. Стаття та впорядкування Василя Нагая. Київ, Мистецтво, 1975.
• Катерина Білокур очима сучасників: Спогади, есеї, розвідки, з архіву художниці. Київ, Томіріс, 2000.
• Світ Катерини Білокур. Каталог творів колекції Музею українського народного декоративного мистецтва. Київ, 2000.
• Катерина Білокур. Каталог виставки до 100-ліття від дня народження. Київ, Образотворче мистецтво, 2000.
• Катерина Білокур: Фотокнига. Київ, Спалах, 2001.
• Ірен Роздобудько про Блеза Паскаля, Вольфі Моцарта, Ганса Андерсена, Катрусю Білокур та Чарлі Чапліна. Київ, Грані-Т, 2007.
• Катерина Білокур. Малярство і проза. Київ, Родовід-Оранта, 2009.
• Катерина Білокур. Видання в 2-х книгах. Київ, Родовід, 2010.
• Катерина Білокур: Філософія мовчазного бунту: Наукові статті, есеї, культурологічні праці до 100-річчя і 110-річчя Катерини Білокур. Київ, Видавничий дім Стилос, 2011.
• Олександр Дробаха. Царство Катерини. Київ, Смолоскип, 2011.
• Кім Скалацький. Катерина Білокур. Портрет з натури. Полтава, АСМІ, 2012.
• Катерина Білокур: мистецтво та образ крізь призму часу : наукова збірка за матеріалами науково-практичної конференції до 110-річчя від дня народження К. Білокур. Київ, АДЕФ-Україна, 2012.
• Я, Білокур Катерина Василівна. Київ, Родовід, 2013.

http://uartlib.org/ukrayinski-hudozhniki/katerina-bilokur/

 

 

Начало формы