Молоді про світових письменників: Роберт Льюїс Стівенсон

13 листопада – 170 років від дня народження  Роберта Льюїса Стівенсона (англ. Robert Louis Balfour Stevenson; 13 листопада 1850, Единбург — 3 грудня 1894, Апіа, Самоа) — шотландського письменника. Він зажив світової слави романом «Острів скарбів», який є класичним зразком пригодницької літератури. В гостросюжетних романах («Викрадення», «Корабельна катастрофа» , «Володар Баллантре», «Катріона») та оповіданнях (зокрема в оповіданні «Сатанинська пляшка» ) викрив світ наживи й користолюбства. Автор історичних романів («Чорна стріла», «Принц Отто» та ін.), психологічних повістей тощо.

Біографія

   Роберт Льюїс Стівенсон народився 13 листопада 1850 року в Единбурзі, політичному і культурному центрі Шотландії, і за материнською лінєю належав до стародавнього роду Белфурів. Звідси й основна тема більшості його творів — Шотландія, її історія та герої.

На третьому році життя переніс хворобу бронхів, наслідки якої мучили його потім усе життя і привели до ранньої смерті. У віці 17-ти років вступив до Единбургського університету де отримав юридичну освіту. Вперше в літературі ім'я Стівенсона з'являється в 1866 році.

У 1873 році він стає професійним письменником. Найвідоміший роман Стівенсона 

«Острів скарбів», що вийшов окремим виданням у 1883 році, приніс автору широкий успіх.

   А все почалося з забави. Як розповідав сам автор: «Один раз я накреслив карту острова; вона була старанно і красиво розфарбована. Я назвав свій витвір „Островом скарбів“. Я чув, що існують люди, для яких карти нічого не значать, але не можу собі цього уявити! Імена, обриси лісів, напрямок доріг і рік, доісторичні сліди людини — от невичерпне джерело для всякого, у кого є очі і хоч на гріш уяви. Коли я спрямував замислений погляд на карту свого Острова, то серед придуманих лісів заворушилися герої моєї майбутньої книги. Засмаглі обличчя їх і блискуча зброя висувалися із самих несподіваних місць; вони снували туди і сюди, боролися і шукали скарб на декількох квадратних дюймах щільного паперу…»

    У читацькій пам'яті Р. Л. Стівенсон нерідко виявляється автором однієї книги — «Острів скарбів». Тим часом складні вузли багатьох літературних проблем на англійському ґрунті сходяться як колись, так і тепер до творчості Стівенсона. І коли великий сучасний письменник Грем Грін ставить його ім'я в ряд найбільш впливових своїх учителів — це не просто жест. Щоб зрозуміти велич Стівенсона, треба згадати про нього як про автора багатьох інших книг і щільно розібрати очевидну романтику, що так виразно виділила його творчість. «Подорож усередину країни» чи шляхові нариси Стівенсона про його подорож по Франції розпочинають традицію, що втілилася пізніше в книгах Джерома К. Джерома «Дозвільні думки ледаря», «Троє в одному човні», де подорож підмінюється стандартною «прогулянкою» і де ніби-то сам собою виявляється ідіотизм обивательського побуту.

   Інша знаменита робота Стівенсона, «Дивна історія доктора Джекіла і містера Хайда», вийшла в 1886 році.

Третя значна робота письменника, «Володар Баллантре», написана під час подорожі Південними морями на борту яхти «Каско». «Володаря Баллантре» можна назвати шотландським варіантом «Братів Карамазових», не в розумінні впливу, а тому що Стівенсон сам дійшов до тієї ж ідеї — через розпад стародавньої родини показати поворот у національній історії. Два брати, чиї відносини, крім відмінності темпераментів, до крайності ускладнені і боротьбою політичною, і боротьбою за право успадкування. Старший став учасником заколоту 1745 року — останньої спроби шотландців відокремитися від Англії. Тим часом молодший залишився вдома, заволодівши маєтком та нареченою брата.

   Письменник був хворий на туберкульоз. Лікарі порадили йому перемінити клімат. Спочатку англієць збирався оселитися в Австралії, але клімат Самоа виявився для нього набагато кориснішим.У результаті подружжя Стівенсонів придбало 126 гектарів землі в горах за 5 кілометрів від столиці Західного Самоа — Апії всього за 200 фунтів стерлінгів.

   У грудні 1889 р. Роберт Люїс Стівенсон і його дружина Фанні прибули на Самоа на борту шхуни «Екватор». Незабаром тут була побудована вілла Вайліма — грандіозна на той час для Самоа будівля. Насправді це був звичайний європейський будинок, але для тубільців, що звикли жити в пальмових хатинках з критим листям дахами, він здавався на рідкість розкішним. Нові поселенці привезли із собою все, щоб зробити життя в цьому дикуватому місці максимально комфортним, — книги і меблі, ліки й іграшки для дітей, навіть музичну скриньку. До речі, тубільці боялися її як вогню, думаючи, що в ній живуть злі привиди. Адже хто ще міг видавати такі жахливі звуки?

   Улюбленим місцем письменника крім робочого кабінету і бібліотеки став зал з каміном. Стівенсон не уявляв свого життя без каміну, хоча тут він був непотрібний. Температура на Самоа рідко опускається нижче +40 °C. Так чи інакше, але дотепер Вайліма залишається на Самоа єдиним будинком з каміном. Незважаючи на благодатну атмосферу, Стівенсон не написав на Самоа жодної серйозної книги. Століття романтизму закінчилося. Саме в цей час йшов активний розділ Полінезії між Британією, Америкою і Німеччиною.

    Письменник включився в люту боротьбу за права місцевого населення і отримав на цьому поприщі славу серед аборигенів. Він став національним героєм Самоа. З тих пір його ім'ям на Західному Самоа називають готелі і вулиці, ресторани і кафе. На жаль, ні любов тубільців, для яких подружжя Стівенсонів улаштувало у своїй віллі лікарню, ні ненависть колонізаторів, ні благодатний клімат не допомогли письменнику. 3 грудня 1894 р. він помер, заповівши поховати себе недалеко від свого нового будинку.

Твори

• Діамант Раджі (1878)
• Острів скарбів (1883)
• Викрадач тіл (1884)
• Дивна історія доктора Джекіла і містера Хайда (1886)
• Володар Баллантре (1888)

Джерело: Вікіпедія