До відзначення Дня пам’яті та примирення (8 травня) та Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (9 травня)
Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства (загинуло від 50 до 85 мільйонів людей). Україна вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, а також інших жертв війни. Та війна стала можливою через змову антигуманних режимів – нацистського і радянського, які ставили геополітичні інтереси вище прав і свобод людини. Крім того, слабкість, страх і нерішучість міжнародної спільноти заохочували агресорів до все більшого розмаху злочинів.
країнці воювали на боці антигітлерівської коаліції (Об’єднаних Націй) і зробили значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками гітлерівської Німеччини. Ціною цього стали надзвичайні втрати упродовж 1939–1945 років – українців та інших народів, які проживали на нашій землі й боролися проти тоталітарних режимів. Тоді загинуло понад вісім мільйонів осіб. Ми добре знаємо ціну війни, тому плекаємо мир.
Акцентуємо в ці дні на
людське, а не лише на геополітику і військову стратегію й тактику. Надзвичайно
важливо згадувати та вшановувати подвиг ветеранів, котрі боролися з нацизмом і
перемогли його. Але не менше заслуговують на увагу та пам’ять інші, кого
торкнулась війна – військовополонені, остарбайтери, підпільники, діти війни,
цивільні, які постраждали від окупації і бойових дій, що прокотилися через їхні
міста і села. Війна це не лише танки, гармати і видовищні бої – війна це
мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками.
Зараз, як і в роки
Другої світової війни, Україна воює з агресором. Сьогодні це путінська Росія,
яка посягає на нашу територіальну цілісність, намагається зруйнувати міжнародну
систему безпеки і потенційно загрожує миру у всій Європі. Ця боротьба триває
щоденно вже восьмий рік і ми не маємо права програти, бо, як і три чверті
століття тому, захищаємо рідну землю, боронимо своє право вільно обирати
майбутнє. Для нас це війна за свободу, цивілізованість, демократію та
європейські цінності проти імперських амбіцій підступного агресивного
сусіда-злочинця. Міць наших збройних сил є запорукою існування держави та
збереження прав людини для громадян.
Жодна країна не може
претендувати на визнання власної виняткової ролі у перемозі над нацизмом.
Перемога – плід титанічних зусиль десятків держав та сотень народів. Так само
неприпустимими є спроби прикриватися моральним авторитетом переможця у Другій
світовій для ведення агресивної політики у наш час. Сьогодні влада Росії
поводиться як руйнівник системи міжнародних відносин, заснованої
державами-переможцями Другої світової війни. У цьому вона більше нагадує
гітлерівську Німеччину 1930-х, напередодні глобального конфлікту.
День пам’яті та
примирення та День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні символізує не
тріумф переможців над переможеними, а має бути нагадуванням про страшну
катастрофу і застереженням, що не можна розв’язувати складні міжнародні
проблеми збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. Найважливішим
підсумком війни має бути не культ перемоги, а вміння цінувати мир, категорично
і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами. Наша пам’ять є
запобіжником від того, щоб подібні лиха ніколи не повторювалися. Саме тому ми
обираємо європейську відповідальну модель пам’ятання під гаслом “Ніколи знову”
замість екзальтованої маніпуляції під гаслом “Можєм повторіть”. Зважаймо, що у
державах, де важливе кожне людське життя, де гуманність визнається найвищою
цінністю, ідеї про «повторіть» не приживаються, адже повага до людської гідності
– це свого роду «імунітет» від вірусів дегуманізації. В цьому контексті мир це
не закляклий страх перед ворогом, не капітуляція, не просто відсутність
військових дій, а ключова умова для гармонійного розвитку особистості та
суспільства.
Трагедія Українського
народу в роки Другої світової полягала в тому, що на час початку війни він був
розділений між кількома державами. Українці, позбавлені власної державності,
змушені були воювати за чужі інтереси і вбивати інших українців. За панування
над Україною воювали дві тоталітарні системи (нацисти і комуністи), що однаково
не рахувалися з ціною людського життя. Кожна сторона протистояння
використовувала у власних цілях “українське питання”. Однак єдиним справді
українським політичним суб’єктом у роки війни був визвольний рух – люди і
організації, що боролися за незалежність від обох тоталітарних систем. До таких
організацій, зокрема, зараховують і Українську повстанську армію.
Історія нас вчить, що
Український народ перемагає тоді, коли ми єдині, соборні, діємо разом і
захищаємо те, що нам дороге. Коли ми разом, коли ми відчуваємо, що
справедливість на нашому боці і стоїмо за свою землю, тоді ми непереможні.
Завершення Другої
світової війни, на жаль, не звільнило світ від тоталітарних режимів.
Комуністичний Радянський Союз скористався із перемоги над нацизмом і укріпив
свої позиції у світі. Він проіснував аж до 1991 року і за цей час був
ініціатором або причетним до численних злочинів (геноциди, військові
інтервенції, каральна психіатрія, розробка та використання заборонених озброєнь
тощо).
Гасло інформаційної
кампанії: “1939–1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо”
Ми пам’ятаємо, яким
страшним лихом для українців була Друга світова війна. Пам’ятаємо, що агресора
зупинили спільними зусиллями Об’єднані Нації. Не забуваємо: той, на чиєму боці
справедливість, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам’ять робить нас
сильнішими. Вона – запорука того, що в майбутньому подібна трагедія не
повториться.
Історична довідка
Друга світова війна –
глобальний військовий конфлікт і причина найбільших трагедій ХХ століття.
У війні взяли участь
80 % людства, бойові дії велися у 2/3 існуючих на той момент держав. Війна
розпочалася 1 вересня 1939 року із вторгнення військ нацистської Німеччини до
Польщі, а завершилася 2 вересня 1945-го беззастережною капітуляцією Японії. Під
час війни були здійснені найбільші в історії злочини проти людства (зокрема,
Голокост), а також уперше і востаннє використана атомна зброя. До армій ворожих
сторін було залучено понад 110 мільйонів солдатів, загальні втрати військових
та цивільного населення складають від 50 до 85 мільйонів осіб. За результатами
війни було створено ООН (Україна – один із засновниць) і сформовано нову
систему міжнародних відносин.
Шлях до розв’язання
війни був відкритий Пактом Молотова–Ріббентропа
23 серпня 1939 року.
Згідно із таємним протоколом до нього, нацисти та комуністи ділили Східну
Європу на сфери інтересів. Внаслідок цих домовленостей Третій Райх отримав
змогу безперешкодного вторгнення в Польщу. СРСР розширився за рахунок Західної
Білорусі та Західної України, Бессарабії з Північною Буковиною, трьох країн
Балтії, а також частини Фінляндії.
Український вимір
Другої світової не обмежувався боротьбою Вермахту та Червоної армії на
українській території. Також до українського виміру війни входить участь
українців в бойових діях поза Україною (наприклад, у радянсько-фінській
“Зимовій війні” 1939–1940). Безпосередньо перед початком
Другої світової
внаслідок проголошення незалежності Карпатської України почався
україно-угорський конфлікт 1939 року. Друга світова війна для України
розпочалася 1 вересня 1939 року з німецьким вторгненням в Польщу. 120 тисяч
українців у лавах Війська Польського розпочали світову боротьбу проти нацизму,
8 тисяч із них загинуло протягом першого місяця війни. Також 1 вересня
Люфтваффе бомбардувало Львів та інші західноукраїнські міста, що перебували у
складі Польщі. Між 12 та 22 вересня Львів пережив подвійну облогу: із заходу
нацистськими військами, зі сходу – радянськими.
СРСР вступив у Другу
світову війну де-факто 17 вересня 1939 року на боці нацистської Німеччини. В
цей день радянські війська виконуючи зобов'язання перед нацистською Німеччиною
увійшли на територію тодішньої Польської держави й окупували Західну Україну і
Західну Білорусь. Два роки Москва була фактичною союзницею Берліна.
Нацистсько-комуністичний
союз був зруйнований 22 червня 1941 року німецьким вторгненням у СРСР. Впродовж
року після вторгнення війська Третього Райху окупували всю територію України.
Вигнання нацистів розпочалося восени 1943 року і завершилося наприкінці
1944-го. Український напрям був головним на Східному фронті: тут діяло від 50
до 75 % всіх дивізій Вермахту і половина всіх радянських сил.
Про Акт капітуляції
Німеччини
Після вигнання
нацистів і їхніх союзників з території України, війська антигітлерівської
коаліції продовжували наступ з метою вигнання нацистів з країн Європи.
Наприкінці квітня 1945 року бої уже точились на вулицях Берліна.
У ніч на 1 травня 1945
року лейтенант Олексій Берест разом із Мелітоном Кантарія та Михайлом Єгоровим
встановили прапор Перемоги над райхстагом.
Акт про безумовну
капітуляцію нацистської Німеччини було підписано у Реймсі о 02:41 7 травня 1945
року. На вимогу представника СРСР генерала Івана Суслопарова США та Велика
Британія погодилися відкласти її публічне оголошення, щоб Радянський Союз зміг
підготувати іншу церемонію в Берліні (Сталін прагнув підписання капітуляції
саме в захопленому ним Берліні). В СРСР на інформацію про капітуляцію 7 травня
наклали заборону. Причина – Суслопаров підписав акт, не маючи директив із
Москви. Інструкція з Кремля на той час не прийшла.
8 травня 1945 року о
22:43 за центральноєвропейським часом або 9 травня о 00:43 за московським у
берлінському передмісті Карлсхгорст було підписано другий Акт про капітуляцію Німеччини.
Попри двічі підписаний акт, на фронті все ще тривали бої. Останні групи
німецьких військ в Австрії було ліквідовано тільки 19 травня.
“Наш підрозділ вже
захопив резиденцію Гіммлера. Ми розташувалися у підвальному поверсі. До нас
спустився комбат і начальник штабу. Весь підрозділ вишикували. Запитали, чи є
добровольці підняти прапор над райхстагом? А хто захоче ризикувати своїм життям
в кінці війни? Командир розвідки наказав Єгорову та Кантарії вийти зі строю.
Очолив групу лейтенант Олексій Берест. Мілетон Кантарія став протестувати, але
вибору не було: або вперед на райхстаг, або військовий трибунал. Їм вручили
прапор у чохлі. Замполіт батальйону 24- річний Олексій Берест був високого
зросту, здоровенний, йшов попереду і прокладав дорогу прапороносцям. Він першим
піднявся на дах і витягнув туди Єгорова та Кантарію. Троє людей встановлювали
прапор над райхстагом. Це сталося 30 квітня 1945 року приблизно о десятій
вечора”.
https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/zhurnalistam/do-vidznachennya-dnya-pamyati-ta-prymyrennya-8-travnya-ta-dnya-peremogy-nad-nacyzmom-u-drugiy-svitoviy-viyni-9-trav
Комментарии
Отправить комментарий